У 2025 році Білорусь уперше за свою історію зіткнулася з безпрецедентним дефіцитом картоплі. Овоч, який для білорусів є символом «другого хліба», фактично зник із полиць магазинів. Причиною стало жорстке державне регулювання цін, яке мало здешевити продукт, але призвело до зворотного ефекту.
Як почалася «картопляна криза»
Ще у 2022 році влада Лукашенка запровадила контроль цін на продукти першої необхідності. Картопля також потрапила під цей список. Підприємці й фермери не могли продавати дорожче, ніж дозволяли чиновники, незалежно від собівартості та витрат.
Такі правила зробили вирощування картоплі збитковим. У результаті врожайність впала, а вже у 2024 році аграрії зібрали лише 3,1 млн тонн — найменший показник за десятиліття. До того ж до 40% врожаю псувалося на складах через проблеми зі зберіганням.
Чому білоруси залишилися без картоплі
Частина зібраного врожаю все одно опинилася за межами країни. На російському ринку ціни були вищими удвічі, тож фермери продавали туди якісну картоплю, а білорусам залишали низькосортний або зіпсований продукт. Попри формальні обмеження, експорт обходили, оформлюючи якісні бульби як «технічні» чи «зіпсовані».
На початку 2025 року дефіцит став очевидним: полиці магазинів спорожніли, а та картопля, яка з’являлася, була дрібною та неякісною. Люди почали купувати заморожену продукцію, адже свіжої просто не було.
Як реагував режим Лукашенка
Олександр Лукашенко був змушений публічно визнати кризу й пообіцяв «посадити більше». Уряд підняв граничні ціни на картоплю на 36% та дозволив імпорт навіть із «недружніх країн».
Замість вирішення проблеми влада вдалася до абсурдних заходів. У липні 2025 року запровадили покарання для магазинів, якщо на прилавках відсутня картопля. Економісти відреагували на таку ініціативу скептично, адже справжня причина кризи — відсутність стимулів для виробників.
Чи є вихід із «картопляної пастки»
Наприкінці літа білоруські чиновники звітували про кращий врожай: на 17% вищий, ніж у попередньому році. Але експерти попереджають, що навіть хороший урожай не гарантує стабільності. Проблема полягає у самій системі: поки держава вручну встановлює ціни, фермери не зацікавлені у збільшенні виробництва.
«Люди не будуть вирощувати картоплю собі в збиток. Якщо праця не окупається, ніхто не вкладатиметься у виробництво», — пояснює економіст Михайло Крячкін.
Таким чином, «другий хліб» для білорусів став лакмусовим папірцем усієї економічної моделі Лукашенка. Система ручного регулювання не лише не захистила людей, а навпаки — залишила їх без базового продукту харчування.