Після повернення Дональда Трампа в Білий дім Олександр Лукашенко різко активізувався на міжнародній арені, намагаючись закріпитися в ролі каналу зв’язку між Москвою та Вашингтоном.
За наявною інформацією, з початку року Мінськ щонайменше п’ять разів приймав американські делегації, де, серед іншого, обговорювали можливу особисту зустріч Путіна і Трампа. Лукашенко подавав себе як єдиного лідера, здатного організувати «діалог без зайвих емоцій» між двома президентами.
Його ключові меседжі до США:
- Путін нібито хоче миру й готовий на певні компроміси.
- З Путіним слід говорити «з повагою», інакше будь-які домовленості зірвуться.
- Мирна угода можлива лише за умови поступок з боку Заходу.
В окремих розмовах Лукашенко навіть натякав, що Трамп міг би претендувати на Нобелівську премію миру, якщо досягне домовленості з Кремлем.
Водночас такий «миротворчий» наратив збігається з інтересами Москви, адже фактично готує ґрунт для переговорів, які можуть закріпити за РФ частину окупованих українських територій.
При цьому публічно Лукашенко допускає й інший тон. Коментуючи санкційний тиск і вимоги Вашингтона, він заявив:
«Путін може послати Трампа на*** з його ультиматумами».
За оцінками експертів, подібна риторика лише підкреслює, що Лукашенко виконує роль ретранслятора позицій Кремля, намагаючись одночасно зберегти імідж «нейтрального» посередника для Заходу.
