У суботу в центрі Києва можна було побачити не лише мирне місто, яке живе попри війну, а й несподівану компанію світових лідерів. Президент Володимир Зеленський, президент Франції Еммануель Макрон, канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, прем’єр Британії Кір Стармер і глава Європейської Ради Дональд Туск — не за закритими дверима, не на офіційній сцені, а просто на вулицях столиці. Гуляють. Говорять з перехожими. Слухають.
Це не лише символ підтримки України — це демонстрація довіри, рівності та неформальних стосунків, на які здатні справжні демократичні лідери.
The New York Times раніше писала про особливий характер стосунків між Зеленським і Макроном. Як зазначає видання, президенти можуть просто набрати один одного у WhatsApp чи Signal. Без посередників, без протоколу, без очікувань на погодження “по дипломатичних каналах”.
Їхні розмови — не лише про політику. Це також — про довіру. Про людське. Про те, що лідери — не тільки посади, а й люди. І саме такий рівень взаємин дозволяє оперативно реагувати на виклики та приймати рішення, коли інші ще складають порядок денний.
На прощання канцлер Мерц сказав Зеленському просту, але важливу фразу:
«Бережіть себе і будемо на зв’язку. Якщо хочете, ви завжди можете зателефонувати».
Такі слова неможливо уявити у середовищі диктатур. Де немає довіри, немає людяності, лише накази, страх і культ «вождя».
Поки демократичний світ демонструє відкритість, єдність і підтримку — Росія проводить «свята побєди» на крові та знищенні. У них — паради, у нас — справжні люди. І майбутнє.
